Independent press          Свободная пресса          Вільна преса

Граждане должны контролировать судей на любом этапе, - Никитюк

18 февраля 2015, 11:31 8208 0
Поделиться

Онлайн-студия «Inpress-клуб» совместно с общественной платформой «Движение за справедливость» начинает новый социальный проект, цель которого - создание дорожной карты по выходу Украины из социально-экономического кризиса.

Читатели портала могут стать наблюдателями и участниками интересных и полезных бесед, острых дискуссий, обстоятельных интервью с лидерами общественного мнения, признанными авторитетами и экспертами, чье мнение интересно широкой аудитории.
В гостях онлайн-студии «Inpress-клуб»: Екатерина Никитюк, адвокат, правозащитник

Иван Карасев: Здраствуйте, мы продолжаем Антикризисный форум, целью которого будет составление дорожной карты для выхода из социально-экономического кризиса в нашей стране. Для этого мы продолжаем общение с экспертами. Екатерина Никитюк, адвокат, правозащитник.

Екатерина Никитюк: Здравствуйте.

Иван Карасев: Сегодня хотелось бы поговорить о судопроизводстве и реформе судовой системы в целом. Если посмотреть обычному обывателю либо истцу, либо ответчику – вот когда человек приходит в суд он ощущает на себе дискомфорт. Нет консультанта, к какому можно было бы обратиться. Постоянно нету марок, нету бумаги. Негде даже сесть – стоишь в очереди по 5 часов.

Скажите, Екатерина, вот как вы видите реформу этой системы и способно ли наше государство дать возможность изменению судебной системы в восстановлении благ для обычного человека?

Екатерина Никитюк: Не можу не погодитися в Вами в цьому питанні, оскільки ми розглядаємо судову реформу і проблему судової системи лише в кадровому питанні. Ви щойно сказали про досить важливе і актуальне питання. З точки зору обслуговування населення судова система нині є незручною: судові приміщення маленькі. В Києві це брак кількості суддів для нормального розгляду справ. Вони перевантажені. Відсутність консультативних центрів. Якщо приходить людина, яка не має належної  освіти, а просто приходить поставити запитання – його ставити нікому.

В деяких судах працівники, технічні секретарі – вони не наділені тим рівним етики, яким мають бути наділені держслужбовці. Але це питання організаційного характеру. Без нього не може існувати судової реформи, на мій погляд. БО для звичайної людини, яких 90%,  мало цікавить, як розподіляються кошти, як призначаються судді. Люди у цікавить, щоб було прийняте справедливе рішення, щоб вона комфортно почувала себе в процесі і це питання судових кадрів, а саме суддів, які розглядають ці справи

Матеріально-технічне забезпечення судів і розгляд справ – це актуальне питання в судовій реформі, яке повинно бути розглянуто сьогоднішніми реформаторами

Иван Карасев: Мы поговорили о материально-техническом обеспечении судебной системы и судов в целом. Вы затронули кадровый вопрос. Скажите, как раньше выбирались судьи и как они выбираются сейчас, и как будут выбираться в перспективе? Я знаю, что в коалиционном соглашении, которое есть сегодня в Украине, к выбору судей должны привлекаться общественники. Такая практика есть в США, а в Европе я не встречал такой практики. Прокомментируйте, пожалуйста, что мы ждем в перспективе от выбора судей, как этот процесс должен выглядеть и насколько он будет прозрачным?

Екатерина Никитюк: Ми почнемо з тих законів, які існували на території незалежної України з початку її незалежності.

До 2010 року діяв закон про судоустрій, згідно з яким суддів вперше екзаменували Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії місцеві і призначалися вони строком на 5 років вперше Указом президента, а тоді відповідно Верховною Радою обиралися безстроково.

На іспит людина приходила. Там були 4 питання. Для порівняння – адвокат відповідав на 11 запитань і складав 3 практичні завдання. Тоді особа була рекомендована або не рекомендована. Тоді, коли з’являлося вакантне місце проводився конкурс і рішення про призначення приймала місцева Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія.

Саме не в кваліфікаційному іспиті була корупційна складова, а в цьому конкурсі. Потім був процес призначення перевірки документів. Цілий сектора Адміністрації Президента цим займалася.

Цю систему вирішили змінити. Я деякий час працювала в секретаріаті Вищої кваліфікаційної комісії і я не можу сказати, що ці зміни відбулися на краще.

Нібито, якщо читати закон, який діє нині – особа звертається до Вищої кваліфікаційної комісії, яка перебрала на себе ці повноваження, складає іспити, набирає бали і призначається особа, яка набрала більше балів. Якщо читати запитання – відповіді на них неоднозначні. І тут корупційна складова – хто краще складає іспит

Що стосується коаліційної угоди – є проект нового закону про судоустрій – саме обрання. Але в нашій країні призначення буде відбуватися посадовими особами, до того моменту люди з вулиці потрапити не зможуть, але передбачено коаліційною угодою участі громадськості. Ми дочекаємося останнього варіанту закону про судоустрій і побачимо, у якій формі буде передбачено участь громадськості.

Ми не можемо передбачити опитування, бо не професіонали можуть помилитися у виборі судді. Але потрібен механізм, щоб громадяни могли контролювати призначення суддів на будь-якому етапі. Якщо суддя був призначений під впливом адмінресурсу – він дуже залежний.

Така ситуаціє нині є. Я вважаю, що треба дочекатися остаточної форми закону і подивитися, що там буде. Якщо, звісно, там не буде забезпечено передбаченого в коаліційній угоді права громадян брати участь у призначенні суддів – це може стати підставою для перегляду правозахисниками цього питання і різних протестів.

Иван Карасев: Я знаю, что хозяйственные суды планируется сократить в целом. Насколько это правильный шаг? К Чему это может привести? Сегодня суды перегружены, недостаточно большие, дела рассматриваются в течение нескольких месяцев. Все таки правильный выбор по отмене хозяйственных судов и делегировании полномочий другим судам или нет?

Екатерина Никитюк: Як на мене, як для учасника процесу, господарські суди були найкомфортніші в України. Вони нам продемонстрували  взірець того, як повинно відбуватися судочинство. Справи розглядалися швидко, суди призначалися швидко. Швидко надсилалася кореспонденція, учасники процесу себе відчували комфортно. До вищої інстанції справу можна було розглянути максимально за півроку. Це досить швидко і комфортно. Але питання в  чому: господарські суди були спеціалізовані і фінансування відбувалося за власний кошт – у них був свій бюджет і голова Вищого спеціалізованого господарського суду роз приділяв його на власний розсуд. Можливо тому і відбувалось таке забезпечення. Ми не працювали в цих умовах. Ми звикли працювати, що у нас є господарські суди, юридичні особи звертаються до господарських судів. Були певні правили, були відмінності певні від цивільного процесу. Були певні вимоги, але вони були комфортними для юристів і громадян.

Иван Карасев: Чего ожидать теперь?

Екатерина Никитюк: Питання в тому, як будуть формувати суди. У нас передбачено у новому законі про судоустрій, що будуть існувати таки місцеві суди. Їх будуть повністю переформовувати, їх будуть доповнювати. Ще ставиться питання про уніфікацію усіх процесуальних норм, щоб в усіх процесах були норми схожі. Звісно, що перший час це призведе до того, що буде дискомфорт і буде загублена оперативність розгляду справ. Тому що, наприклад, є суб’єкт діяльності, в якого на рахунку є кошти. Він боржник. До нього звертається кредитор з позовом. Швидкий арешт. Швидке виконання рішення воно забезпечить. А якщо в господарських процесах почнеться ситуація така, як зараз є в цивільних, що справи розглядаються по 3 роки, нікого не можуть знайти чи відшукати, то це буде велика проблема.

Иван Карасев:Мы сегодня затронули тему адвокатов. По моей информации в уголовных судопроизводствах теперь принимать участие обычные юристы, правозащитники не могут. Якобы будут принимать участие только лишь адвокаты. Насколько я понимаю, это повлечет за собой усиление института адвокатуры. Готовы ли наши адвокаты? Готово ли государство к усилению этого института? И каковы реформы, как вы считаете, должны провестись в ближайшее время в направлении адвокатской деятельности и будут ли они проведены?

Екатерина Никитюк:  Я скажу так, що у нас до 2012 року могли приймати участь в кримінальних справах також і представники громадськості і родичі. Щодо інших процесів обмежень жодних не передбачалось. Це міг бути представник на підставі довіреності. Деякий час навіть в цивільних процесах могли бути за усним клопотанням приймати, навіть не треба було письмового. На сьогоднішній  день, дійсно, захисниками в кримінальному процесі можуть бути тільки особи, які мають відповідне свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Спершу, коли це відбулося, громадяни були обурені цим рішенням, тому що 1) міг приймати участь родич у якості захисника особи, яка обвинувачується. Беремо кримінальний процес. 2) могли брати участь представники громадських організацій, тобто їм видавалось доручення. Свого часу, ми пам’ятаємо славнозвісний процес Тимошенко, саме Сергій Власенко будучи народним депутатом приймав участь у розгляді справи за дорученням Батьківщини. Тобто тоді він не був адвокатом в процесі, він брав участь саме за дорученням. Зараз такої можливості немає. З одного боку, це звуження прав учасників процесу. З іншого боку, це забезпечує надання професійної допомоги. Тому що, якщо особа відмовляється від професійного захисника, а його можна залучити, попросити у держави і держава його забезпечить. Він каже, що от я хочу, щоб мене мій родич захищав. Я ж можу на захищати з негативними наслідками. Зараз є пропозиція взагалі обмежити участь юристів у всіх цивільних процесах. Тобто є така думка, є такі законопроекти про адвокатуру, в яких вказується, що в процесах, саме в судових розглядах будуть приймати участь тільки особи, які мають свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю. Тобто звичайні юристи та громадяни за довіреністю участь приймати не зможуть. Готова чи не готова наша країна? Звісно, не готова. Тому що є питання надання безкоштовної правової допомоги професійними адвокатами, але я думаю, що наші громадяни не зможуть собі дозволити звертатись до тих адвокатів, до яких вони хочуть. І знову ж таки почнеться хаос, і знову ж таки це буде обмеження прав.

Иван Карасев: Вы коснулись темы защиты прав людей, защиты прав обычных жителей. Скажите, пожалуйста, а какова ситуация у нас в стране? Как происходит защита прав граждан и куда граждане могут обращаться в случае, если они ощущают, что их права и свободы ограничиваются?

Екатерина Никитюк:  Справа в тому, що у нас всіх діє судова система.Саме її покликання забезпечити права наших громадян. Згідно міжнародних конвенцій і договорів, які ратифіковані Верховною радою України, діє Європейський суд з прав людини, до якого громадяни України можуть звертатись. Якщо в межах національної судової системи вони не знайшли собі можливості захистити свої права і вважають, що з ними поступили несправедливо, вони звертаються. Якщо говорити про Європейський суд, в основному, це звернення, які стосуються кримінальних процесів у кримінальних справах. Не секрет, що найбільша кількість рішень проти України Європейського суду, це саме по строкам утримання осіб. Навіть, якщо особу визнано винною. Навіть, якщо особа відбуває покарання і там призначено 15 років. Все одно Європейський суд з прав людини виносить рішення на її користь саме по строках утримання на стадії досудового слідства і всім присуджує компенсації з цього приводу. Це от найбільша кількість справ. Також можна звертатись в цивільних будь-яких справах. Тобто є нормі Конвенції, які передбачають цей захист – це доступ до судової влади. Можна і в цивільному і в кримінальному процесі звертатись, головне, щоб це саме було порушення норми  Конвенції, якоїсь основної. Проти України прийнята досить велика кількість рішень. Справа в тому, що не всі вони є перекладені. Не до всіх них є доступ. В принципі, їх узагальнювати повинно Міністерство юстиції.

Иван Карасев: Почему такая статистика происходит, когда против государства Украины принимается очень много решений?

Екатерина Никитюк:  Ви знаєте, мабуть в першу чергу тому, що судами не виконуються ці рішення. У нас з 2006 року діє Закон України про застосування рішень Європейського суду, яким передбачено, що у нас рішення Європейського суду застосовуються як джерело права. Фактично як судовий прецедент. Нам показують якісь сюжети з англосаксонського права, наприклад Америка, що вони посилаються на аналогічну справу. Значить, якщо була справа Петров проти України і суд Європейський визнав ці дії незаконними, то наші суди мають застосовувати це як догму, що так вчиняти не можна. А у нас вони повторюються і повторюються. Тобто це ігнорується. Уявіть собі, людина сидить в СІЗО 3 роки. За цей час з нею провели 5 слідчих дій і 3 рази вивезли на судове засідання, яке наприклад перенеслось через неявку свідків. А людина сидить в СІЗО. Це ж не її вина. Це неефективність роботи, низьке матеріальне забезпечення. Але от так працює судова система у нас на сьогоднішній день. Це більше питання свідомості, що рішення не виконуються.

 Иван Карасев: Спасибо большое, Екатерина. Я напомню, что у нас сегодня в гостях была Екатерина Никитюк, адвокат, правозащитник и тема сегодняшнего разговора была Реформирование судебной системы. Спасибо.

 

 

 

Поделиться

Комментарии

0

Комментариев нет. Ваш может быть первым.

Последние новости

читать
Мы в соц.сетях